Я дивлюсь, скаче коняка
Біла- біла, зверху - принц.
Може, я упала з даху ?
Неймовірно - долі приз!
Перемріялась я часом,
Чи несвіжий був обід ?
Точно, отруїлась м"ясом -
Це такий хвороби слід.
Прискакав, з коня злізає,
Ба, то принц, оце дива,
Коня сам не розпрягає -
Це не принцеві діла.
Каже:"Що ж, моя кохана,
Ти чекала - ось він, я...
(аж змарніла я, неждано)
Чув, що мріяла щодня."
Що тепер мені робити,
Куди принца посадить
І яким кормить обідом,
Де і як йому стелить?
Він чужий, навіщо здався,
Як його порозуміть ?
Хоч манерами і вдався...
Ні, нехай він щезне вмить!
Зрозуміла, це невірно,
Принців у житті чекати.
Таки краще і надійно
Хлопців наших вибирати.
З своїм знаєш що робити,
В чужий край не завезе,
Гарно і спокійно жити,
Мабуть все сказала... Все.
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1906250679
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135020
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.06.2009
автор: A.Kar-Te