До посту залишилось тридцять із гаком
злиденних днів. Це одвічна натура
слов’янських баб. Посипані маком
щоденники слів. А безрука скульптура
стоїть, як мірило античних сліпців.
Він, слово пророче піймавши в долоню,
іде неповторний. Вже кілька століть
охоплено кроком. Сидять на осонні
страшенні потвори. Закляття любові
довіку на степовім краї стоїть.
Зоря запейзажена ген догорає,
пасуться отари, а десь над Дніпром
Шевченко розхристаний кару приймає
і лине за хмари похмільним орлом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134481
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.06.2009
автор: pater