. "Солдат чекає так весни,..
Бо в нього дома наречена.
Тривожні сняться йому сни,
Що служба в нього нескінченна..."
Приснився вчора мені сон,..
Що ти вернувся вже додому.
І я виглядую тебе з усіх вікон...
(Тепер я сон сприймаю по-другому.)
Бо ти розп'яв мене, мов на хресті
Й кохав-любив мене вже так,
Немов останній раз в житті...
А я прошу́ -" Ну зупинися мій козак."
А ти, як танком їхав в поле.
І сон пропав посеред ночі...
І я із сумом, з тупим болем
До ранку терла мокрі очі...
І я без слів кричу у ніч.
"Ти зрозумій душу мою...
Я є людина, а не річ...
Я все життя на цім стою!
Ти з ніжністю до мене йди
І хай туман впаде на очі...
Торкнися губ. В серце ввійди
І я твоя... Тебе я схочу...
Я хочу ласки, ніжних слів...
І губ твоїх - вогненної роси.
І ніжних дотиків - чудних послів,
Предвісників кохання і краси.
Заполони тривожні мої сни,..
І радістю наповни мою душу.
Душа давно чекає вже весни.
Вона горить. А я чекати тебе мушу.
Тебе чекаю... Тобою я живу,
Твою я ласку завжди хочу пити.
Лечу до тебе я у сні і наяву...
Мені без тебе вже не жити!.."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134473
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.06.2009
автор: Д З В О Н А Р