Вирує море, сердито вітер свище.
В безумстві хвилі берег розбива.
Шалені хвилі рвуться вище й вище...
І у душі спокою вже нема...
І згадав я ті серпневі тихі ночі,
Як море ласкаво несло прибій.
Місячна стежина лине прямо в очі...
Я заворожений! Я сам не свій...
А зараз хвилі сердито рвуть вже небо
І на землі спокою нам нема...
Такого буйства нікому вже не треба,..
Та у природи є свої права.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132956
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2009
автор: Д З В О Н А Р