Сон...

Ми  йшли  з  якогось  заходу,  який  проходив  у  центрі  міста.  Поверталися  по  домівкам.  Нас  було  шестеро,  Вона,  Він,  якась  пишна  блондинка,  два  наші  керівники  та  я...  Було  помітно,  що  вони  сильно  посварилися  і  Вона  була  дуже  засмучена  цим,  мені  було  шкода  за  неї,  у  самого  серце  обливалося  кровью,  хоча  
Вона    і  зробила  мені  дуже  боляче,  але  я  її  так  само  кохав  як  і  тоді,  навіть  це  почуття  в  мені  стало  сильнішим...  Він  був  чомусь  веселий,  не  звертав  на  неї  ніякої  уваги  та  приставав  до  пишної  блондинки,  яка  відповідала  взаємністю.  Я  бачив  яку  біль  це  їй  приносило.
Ми  йшли  двадцять  хвилин,  вона  все  потроху  відставала.  Потім  взагалі  зупинилася.  Це  помітив  тільки  я  і  підійшов.  Вона  відвернувшись  від  дороги  стояла  плакала,  від  неї  несло  спиртним.
Я  її  розумію,  хотілося  забутися,  відділитися  від  цього  жахливого  світу.  Вона  мене  обняла  і  заплакала  ще  сильніше.  Потім  взагалі  в  неї  закінчилися  сили  і  мені  довелося  взяти  її  на  руки  та  понести.  Проніс  я  її  небагато.  Вона  попросила  зупинитися,  подивилася  мені  в  очі.  В  її  очах  було  щось  таке,  що  не  передати  словами,  очі  в  неї  були  незбагненно  красиві  та  бездонні,  мені  хотілося  в  них  потонути.  Вона,  нічого  не  сказавши,  обняла  мене  та  поцілувала.
Цей  поцілунок  був  нібито  щось  неземне,  все  моє  тіло  загорілося,  починаючи  від  живота  і  розійшовшись  у  всіх  напрямках,  серце  почалося  битися  з  диким  ритмом.
Щоб  ця  мить  була  вічною  я  б  віддав  все,  що  маю,  навіть  більше.  У  мене  за  спиною  виросли  крила...  Але  тут  хтось  мене  розбудив...  Цей  сон  був  такий  приємний,  такий  реалістичний.  Якби  можна  було  в  ньому  жити  вічно,  я  непроснувся  б  ніколи...
Я  встав,  сходив  до  ванної,  зробив  чаю,  запустив  ICQ,  побажав  їй  доброго  ранку,  поцікавився  як  у  неї  справи  та  почав  виконувати  свої  справи...
Так  почався  ще  один  сірий  день  у  моєму  житті,  хоча  він  був  і  сірий,  але  цей  сон  його  трішки  покращив.  Як  жаль,  що  це  був  тільки  сон...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126786
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.04.2009
автор: Warhate