Одна я. Я сумую, я болю,
Усім начхати на судьбу мою
А в серці - камінь, пусто. Дивина.
Не хочеться вже бути. Я одна.
На о́чах сльози. Я сумна.
І плачу, і сміюсь - завжди сама.
В душі потоп із сліз. Я плачу.
Нічого вже крізь сльози ті не бачу.
Немов в тумані. Я мов дим.
Підношусь над пеньком гнилим.
А серце проситься у небо...
Та ні, не можна. Так не треба.
Сиди, серденько, на землі,
Ковтай образи ті гнилі.
Не бийся - ти комусь мішаєш...
Для чого ти мене тут залишаєш?
...Я вже не плачу. Я живу.
І душу куплю я нову,
Щоб легше жити - не тужит,
Гіркі щоб сльози ті не лити.
Я буду жити. Я - весна,
Зелена і колюча, як сосна.
Я буду жити ворогам на зло.
А друзям... Де ж ті друзі? Їх знесло...
Втікли. Не хочуть бачити мене.
Їм страшно, боляче, самотньо,
Як і мені....
05.06.2002 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126594
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2009
автор: Аліка