Іржавіє сніг… По іржавому снігу – прости…
остання ж зима нас так довго цідила крізь сито,
що я – вже поплутаний гіллям від спогадів, ти –
лиш фото-на-пам'ять з мого чорно-білого світу,
де вітер-самітник, що зірку до рук нахиля,
де час загубивсь у скрипінні старої канапи,
де нам не лишилось, де поверхом вище – Земля
поволі сповза зі своєї затертої мапи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126583
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2009
автор: b7