Так сумно, що тебе немає поряд...
так сумно, що сьогодні я одна,
тепер я мушу знов біля вікна
вбивати час під шелест мого горя...
так нудно, коли рук твоїх нема в моїх,
так боляче не чути серця твого звуки,
у слові твому пристрасть, не втекти від муки
цієї ночі у думках твоїх...
я залишусь лиш вітром у волоссі...
я залишусь лиш шелестом дібров,
в твоїх обіймах інша, на жаль, знов...
відбитки мого серця, як хвильки на морозі....
відбитки мого суму в лодонях лиш пісок,
сумний мій погляд лине в далекий Синевір,
я не жива-не мертва з тих прокаженних пір...
на плаці мого щастя карбую знову крок...
я збила ніженьки до крові,
забула пристрасть холодів,
як ти забуть мене зумів,
моєї радості й любові?
я не змогла залишитись лиш поглядом у сонці,
мій відблиск завжди у твоїм віконці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125549
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.04.2009
автор: мить життя...