Майнула постать зломленим крилом.
І сірим сном, весняним сном
Ввійшла в моє життя.
Промчала вихором – й разом
Склубочила літа.
Зібгала сумніви і дні
І жмутком кинула мені
В долоні – так неждано –
Що пестила старанно…
Взяла в долоні жмуток я,
Поглянула – любов моя
У нім сміялась тихо.
І я тим чистим сміхом
Заклеїла всі чорні дні.
От так і жить тепер мені:
Дві смуги – чорна й біла.
Лиш з краю посіріло…
25.05.2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125333
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.04.2009
автор: Hosteeva