Край неба синього
Палають твої очі
І в далечінь туманну йде моя душа
Кохання твойого
Я більше вже не хочу
Хай час за нас все виріша....
Одне я знаю:
Більш мене не манить
Той місяць ясний, що колись манив
Вуста твої мене не палять й не дурманять
Хоч пам'ятають як ти мене любив.
О, як уміло душу заворожив!
А потім взяв безжалісно - і вбив
Мене як пташку, що свободи прагла
Безжалісно у клітку засадив!
І що із цього?
Думав що не стерплю?
Як бачиш я іще жива
Лиш відчуттів
Тих що були у мене
Навік уже в душі моїй нема............
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123917
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2009
автор: Кєт