Заспокоєне місто заснуло
Стихли сміх і людські голоси
Лиш вогнем швидкоплинним майнула
Зірка ясним прощанням сльзи...
Заспокоєне місто заснуло
Тихо...Чути, як муха летить
І в дрімоту нічну потонуло
Потонуло в глибокії сни.
Хтось помріє у снах про хороше
Хтось побачить страшне, чи сумне...
По асфальту, холодній дорозі
Хтось швиденько-швиденько іде.
Каблуки цокотять в прохолоді
І тонкий силует в темноті
І яскравий, небачений одяг
І оголені ніжки стрункі...
Ось на світлий ліхтар подивилась...
Що осяяв її уночі.
А яка ж та дівчина красива!
Що додомі ішла крадучись...
Крізь крикливу косметику видно
Чисті риси безжурних думок
У волоссі й без світла помітно
М'яте піря з чужих подушок...
Як зоветься дівчина ця гарна?
Це, мабуть, що ніхто і не знав.
Тільки кличуть її вечорами
Ангелочком, що з неба упав.
Обпалилися крила високі
Прогорів ореол на вогні...
І блукає вже не ангелочок,
а метелик бездумний нічний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123914
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2009
автор: Nikol