Коли не знав ні льоду, ні вогню,
коли літав від сонці і до сонця,
Коли весна в гаю, мов у раю,
Коли життя співало під віконцем.
Тоді цвіли луги, цвіли серця,
Ламали віття щастя соромливо
Буденних днів лахміття і рам’я,
І вітер усміхавсь запопадливо.
І не було ні щастя, ні біди.
Сміялися двоє, вірності бажання
Не огортало очі. І воді
Читали святості і заклинання.
Тоді і нас з тобою не було.
І пам’яті тоді не існувало.
Тоді було бажання і тепло.
Їх поєднання нас намалювало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12240
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.03.2006
автор: Дмитро