На веснянім світанку, лиш сонце за гори
зачепилось промінням - і в небо зійшло,
до своєї оселі з-за синього моря
повернулись лелеки у рідне село.
Довелось їм в дорозі настраждатись багато.
та не там, а удома їх чекала біда:
повернулись лелеки до знайомої хати,
а над зламаним дахом вжн немає гнізда...
Через вибиту шибку сумно дивиться в хату
одинока калина, мов та сирота.
і ніхто не виходить, як раніш, зустрічати,
на німому подвір'ї їх ніхто не віта.
Бо сини із дочками, як зозулині діти,
до батьківської хати позабули сліди.
Залишили стареньких, розлетілись по світу
І в останню хвилину не подали води...
Над селом сиротливо покружляли лелеки,
попрощались з минулим, змахнувши крильми -
І полинули в небо, щоб десь там, далеко
віднайти, що згубили цієї зими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120644
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.03.2009
автор: Olga Kalina