Сидить на лавці жіночка,
А лавка під Макдональдсом,
Хто б жіночці роззинув очі? –
Бо та страждає від надмірної ваги!
Вона запихає у себе гамбургер
І сподівається на те, що всі калорії
Згорять від палючого сонця, що надворі,
Але, насправді, не згорять вони!
Ось дівчинка з кісками та обличчям фантомаса,
Вона ще вірить в чудеса – наївна дура!
Невже матуся їй не розповіла,
Що не закохуються принци в тих уродин.
В шпиталі хлопець з переломом у спині
Радіє, що вцілів в аварії великій,
Та знову ж нерозумний хлопець, бо ніколи
Ходити він не зможе по землі.
А ще у того хлопця є образа
На батька, який за кермо машини
Сідав не дужо то й тверезим
Та вбив і себе, і матусю, і сестру.
Стоїть чимало люду у церквах
Та вірять в Бога, захлинаючись слиною –
Розповідають дітям байки про пророків
Та ефемерно вірять в чудеса.
А інші – ніби просто вірять свято,
Та зовсім ми не бачимо того,
Як гидкий хлопчик з лінзою в руках
Промінчики направляє на нас, як на мурашок,
Та посміхається, як ми, наївні дурні
Вже й корчимось від болю, й все одно
Продовжуємо в нього вірить,
А хлопчик цей – то ж і є наш Бог!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120623
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.03.2009
автор: Тамирис