Ой вівчароньку, ой вічароньку...

Ой  вівчароньку,  ой  вічароньку,

Витеши  з  в’ерби  ми  сопілоньку,

А  я  би  си  в  ню  та  й  так  заграла,

Жеб  моє  ладо  до  мя  вертало.

Взяла  м  в  рученьки  ту  сопілоньку

Сіла  м  на  межу  я  молодонька,

Сіла  м  на  межу  та  й  виглядаю,

Чи  моє  ладо  до  мя  вертає.

Ой  виріс  терен  ще  й  кропивонька

Згубилилась  в  полі  та  стежинонька,

Заросла  терном  та  й  кропивою  -

Більше  не  будеш,  ладо,  зо  мною.

А  я  си  піду  у  сині  гори,

Тай  заспіваю  про  своє  горе,

Ой  заспіваю,  та  й  заридаю

Бо  люби  більше  вже  не  зазнаю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120408
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.03.2009
автор: Ольвія