Спалено светр. Відрізано світло.
Перший кредит знахабнів на відсоток.
Хлопчик підтягує джинси несміло.
Дівчинка ділиться “снеком” і соком.
Все поросло бур’янами, стежками, -
речі насправді важкі й неподільні.
Слухає серце малесенький Каїн,
мамине серце фільтрує події.
Вигаслий хміль – то біди концентрація,
а урожай буде кращий у брата.
Хлопчик міркує: навіщо старатися?
Можна так просто прийти і забрати…
Можна так ніжно – прийти і убити,
тільки – все мислі – докучні, солоні.
Сонце впивається іклами в бітум,
тепло і затишно ембріону.
П’яною кров’ю написано: дітоньки,
в двері гамселити боляче й пізно!
Хлопчик не знає, куди подітися.
Дівчинка тисне. Тисне…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120392
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.03.2009
автор: Малігон Анна