Не люблю прокидатися першим
Коли всі ще дрімають у хаті
Бо тоді, як безжалісний шершень,
Жалить душу мою крагіата.
Крагіата – нещасна дитина,
Сум моїх незакінчених творів,
То не здоєна мною скотина,
То розлите на скатерті горе.
Очмана, що блукає одвічно,
Серед чистих, прозорих думок
Переплутує їх і цинічно
Ллє на голову ліні вино.
Геть не схожа моя крагіата
На любов, бо наснагу з’їда.
І не хочеться довго писати –
Вередує душа молода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120316
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.03.2009
автор: pater