Кохаю... Як дивно це тобі казати,
ми могли б один одного не знати.
Та це напевно моя доля –
твоїх губ полон і очей неволя.
Ти знаєш це, я не мовчала,
люблю тобі не раз казала.
І вірю, скажу ще не раз,
попереду чекає щастя нас.
Хіба не цього ми шукали?
Знайшли так дивно і покохали.
Тепер нікому не віддам своє кохання,
бо ти – моє життя, бо ти моє бажання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119138
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.03.2009
автор: Айстра