Дівчинка. Волоцюга, що любить всіма погратись.
Шукає, знаходить, має. Сама знає коли прощатись.
Мала досить таки примітивна, бо любить корицю і каву.
Любить ліки, запах мужчини, цигарку в компанії дами.
Знає що і коли їй треба, прокидається в сьомій ранку.
Єдина цінна покупка – презерватив знайомої марки.
Ще ненавидить помаранчі, брехню. А за підлу зраду –
Карає хлопчину жорстоко, залишивши слід від помади.
Дитя темно малює очі, розпускає русяві коси,
Ігнорує знайомих хлопців, сказавши собі «вже досить».
Дуже пізно лягає спати, завжди тихо слухає Карпу,
Читає вірші, знайомих, і свіжу пресу щоранку.
Має багато друзів, та вони їй рідше знайомі.
Їм виливає душу, ввечері при розмові.
Має безліч коханців, так просто – порозважатись.
Нікому не зраджує вперто. Обожнює ображатись.
Їй сняться польові квіти, можливо зйомки в рекламі,
На фото червоні очі, і власні штрихи в оригамі.
Це диво таке специфічне, бо їй на всіх наплювати.
Дівчинка. Волоцюга. І зовсім не вміє кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116108
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.02.2009
автор: СтЕрФФочКа