Ти стікаєш по мені як перепалений цукор
Обпікаєш і застигаєш
тонкими пальцями по спині мов кинджалом
Я чорною кавою з корицею без солодких вершків
шрамом на шиї, лінією на долоні
тонкою павутинкою по тобі
Я в тобі, у кожному кутку твоєї свідомості,
квартири, кухні...
ніхто не думає про спалену вечерю,
незакінчену справу, проспану роботу
Ти і я...
Нікому не відкривати, не писати
не відповідати на телефонні дзвінки
Бо скоро я піду... а мені тебе так мало
А я залишуся навіть якщо вилечу, заберу себе всю
Залишусь холодним полум'ям свічки,
принесеною скатертиною, картиною
Забутою книгою, загубленою сережкою
моєю улюбленою футболкою
м'якою із майже стертим написом
Мене забагато і мені це подобається
Правда я гарно облаштувала свій куточок в тобі?
Завтра я спізнюсь трішки,
ти сам приготуєш вечерю, звариш каву,
вибереш фільм...
а я спізнюсь, залишивши сьогодні футболку з ароматом моїх парфумів
у тебе на виду і смак моєї помади у тебе на вустах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115658
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.02.2009
автор: Пастель