* * *

Серцевина  мого  
                                             болю
Розростається  до
                                                 безмежжя.
Вітер  віти  ласка  
                                                 голі
І  кохається  нео-
                                               бережно.
Твоя  осінь  така  
                                                 вічна,
А  моя  до  зими  
                                                 тільки.
По-едемськи  мені  
                                                 грішно,
Заборонений  ти  
                                                 з  гілки
Опадеш,  як  листок  
                                                 тихий,
У  глибокі  мої  
                                                 сльози.
Пахне  яблуками.
                                                 Дико
Відчуваю  в  собі  
                                                 дозу
Зачарованого  
                                               серця,
І  крилатіє  мій  
                                             вітер.
По  інерції  без
                                             інерцій
Осипається  в  кров
                                             літо.
Під  туманами  спить  
                                             поле,
Над  туманами  спить  
                                               небо...
Серцевина  мого  
                                               болю
Виростає-таки  з  тебе.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115418
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.02.2009
автор: Амазонка