Сам себе переконує

Я  ходив  за  обрій.  Пішки.  Не  в  забуття,
А  туди,  де  немає  «тут»,  і  немає  «там»,
І  за  краєм  світу  часто  губив  взуття,  
І,  куди  приходив,  там  і  була  мета.

А  тепер  не  ходжу...  вдивляюся  у  вікно
Сам  до  себе  лаюся:  «Годі!  Дарма!  Дарма...
І  не  клич  мене  -  бо  я  зрозумів  давно,
Що  немає  обрію.  Геть.  Взагалі  нема».

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114879
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.02.2009
автор: Тачикома