На Україні сонечко встає,
Сніданок мати у садочку подає,
Зібрались всі, і малі і старі.
Хватає ледве місця дітворі.
Вернувся старший син, в Росїї працював,
Він там і газ і нафту добував,
Повернулась дочка, що була за кордоном,
Хоч добре там, заскучила за домом.
В сусідів теж і шум і гам,
Сніданок подають і там.
Вернулись діти у своє село,
А це село, зовсім пусте було.
Людей не було чуть, не видно дітвори,
Так було, до недавньої пори,
Бо молодь вигнали із рідної із хати,
Десь на чужину, гроші заробляти.
Зима була, і вікна замітало,
Здавалось нам, що світа вже не стало.
І за вікном блукали тіні старих літ.
Читали вечором Тараса “Заповіт”.
Но трапилась весна, і сонце жовтим світлом,
Зігріло серце, і настало літо
І діти повернулись, до своєї хати,
До тої хати, де є батько й мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113275
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.01.2009
автор: Вадим Школяр