Так жаль,що пізно ми зустрілись,
У серці зникли всі вогні,
Квітки-надії розлетілись
й розтали хмаркою в імлі.
Мовчать і струни.Все затихло.
І не дзвенять уже пісні,
Лиш інколи десь тихо-тихо
душа заплаче від журби.
Та раптом...Що це?Із-за хмари
промінчик сонця визира.
Невже це сниться? Може мари?
Й мені свій усміх посила.
Злетіли з серця знов акорди,
райдужні квітки розцвіли.
Нейздійснені з"явились мрії
Й в країну щастя понесли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113008
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.01.2009
автор: Н-А-Д-І-Я