Слова, слова - говорить кожен.
Потрібні і непотріб ,згоден?
Словесні сіті , мусор літер,
запалять мозок і на вітер.
Слово жадоби починає війни,
хоча й безглузде просто так не піде.
Щиреє слово зніме лід із серця,
злеє на рані сіллю з перцем.
Холодне зачиняє двері храму,
а тепле заживляє давню рану.
Напоїть спраглого у вірі слово мудре,
голодний дурень далі хтіти буде.
Велике слово все пояснить,
у рай чи в пекло ,як попасти.
Одне науки ,розуму навчає,
а в другому вогнищем віра розквітає.
Усі вони із уст злітають,
подумав ти чи ні ,назад вже не вертають.
Ранять ,лікують ,розважають,
тебе у пам'яті чиїсь лишають.
Чи ранком сонячним ,або в ночі ,коли ліхтар вже згас,
слова не покидають нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112233
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.01.2009
автор: Вітер