Не помирай… Залиш мені
Хоча б статичне існування.
Моє життя живе в тобі
Твій тихий біль – моє страждання.
Я ладен знищити цей світ
За посмішку в твоїм обличчі
За ніжний дотик твоїх слів,
Моя кохана Беатріче.
Твої гранатові вуста,
Моїми змочені сльозами
У мене крадуть Небеса
Й печаль пронизують літами.
Зів’яв кохання дивний квіт,
Пустоти серце полонили.
І яблуні ронили цвіт,
І квітнуть більше не схотіли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108694
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.12.2008
автор: Bodo