Люблю, коли ти знову промовчиш
Придумавши якусь солодку фразу.
Як подумки про щось мені кричиш,
А потім шепчеш: «Ну, давай, доказуй».
Коли цілуєш ніжно у чоло
І губ торкнувшись обіймеш щосили.
Чому ж тебе так довго не було,
Коли тебе у Господа просила?
Люблю, коли прокинувшись всміхнусь,
Бо запах твій лишився на зап’ясті.
Коли про себе й думати боюсь:
Хіба так мало треба нам для щастя?
Пробач, якщо німію раз-у-раз,
Вдивляючись кудись далеко в тишу.
Воскреснути не просто від образ,
Від розпачу, що в серці глухо дише.
Дві схожі долі зломлені на-пів
Не просто так у світі перетнулись.
Ти знову щось промовчати хотів,
Та в тиші сонній «я люблю» почулось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108165
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.12.2008
автор: Журавка