Після ночі обов’язково настає ранок. І не важливо: чи ніч була палкою і жаданою, чи, навпаки, жахливою. Він всеодно настане. Я боюся ранку. Боюся, бо знаю, що ніч буде найпрекраснішою. Вночі ми легко віддаємося почуттям, адже емоцій не видно. А поява світла все змінить. Ти прокинешся, побачиш мене і зрозумієш, що я – це не те, що тобі треба. Стане прикро і, поцілувавши мене в носик, ти підеш. Прокинувшись, я тебе вже не відчую. І не почую вже ніколи. Ніколи. Страшне слово. Страшний ранок... ***************************************************** От і настав ранок. Хоча за часовими мірками – це був полудень, проте це був ранок. Після палкого бажання ти поцілував мене у щічку, погладив рукою волосся і, сказавши: „Пробач, що так швидко!”, пішов. І залишилася я з ранком. Самотня, покинута, використана. Як презерватив. Спочатку на ньому розривають впакування, тоді натягують, потім забруднюють і викидають. Спочатку під ліжко, а пізніше в смітник. Ось так і я. Для початку роздягли мою душу, опісля натягнули мої почуття, тоді замастили все чисте і викинули. Потім поцілували і викинули взагалі. На смітник. Зранених душ і сердець. Будучи презервативом, ти знаєш, що тебе викинуть. Будучи жінкою, ти знаєш, що тебе покинуть. Хоча б раз у житті. Не варто було тобі вірити. Ти поламав мій стереотип про те, що гарні хлопчики – насправді гарні. Здається, я почала тебе любити. Ні, не так, як друга, а більше. Ти обіймав ( навіть віртуально), а в мене щеміла душа. Чекаю, що подзвониш, і знаю, що цього не буде. Ніколи. NEVER ! – кажуть англійці. Не верь! – прчитаємо транслітом. Не вірю! Не буду вірити нікому... Важко бути презервативом!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108105
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.12.2008
автор: Таська Мурмуляд