Давай полетимо разом! Ангеле, повернися. Я сумую за тобою.
В небо змахнув крилами і поцілував місяць. Зорі заблискотіли яскравіше. Ти божественний! Звичайно, ти ж Ангел.
Давай полетимо разом! Темрява розбивала свідомість. Безмежжя чекало тебе. Тіло торкнулося чорного простирадла землі... Очі розплющені, чаруюча посмішка.
Давай полетимо разом! Сказав і стрибнув. На тоненькій дощечці я залишилася сама. Вітер не торкнув мене. Волосся розвіялося... Тебе поруч не виявилося.
Давай полетимо разом! Це твої останні слова. Після них я теж замовчала. Назавжди. Я просто берегла життя в собі. У нас є доня. Але я мовчу. Боюся потривожити тебе. Адже тоді нічого не сказала. Не встигла. Прости... доню!
Ангеле, давай полетимо разом!
Ти далеко, але я з тобою.
Злітаю в небо
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107920
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.12.2008
автор: Таська Мурмуляд