Ні, не впіймати вдачу за хвоста.
І не вступити двічі в одну воду.
І журавля, й синицю на свободу!
Ти не моя - тут логіка проста.
Двох зайців так одразу не догнати.
Не треба міряти, одразу глибше ріж.
А потім від крові обмиєш ніж,
І кинеш одного отак вмирати.
Відома хата та, що стоїть зкраю.
Любов то є шалене почуття!
А так у серці спиниться биття.
Душа полине в небо.Аж до раю...
Двох зайців не догнати - ось мораль.
Лиш можна самому без сили впасти,
А нікому й соломки там підкласти.
А звірі в ліс. І на душі печаль.
Бо більш нема вухастих!
Вони щезли!
Ти їх злякала, то ж на долю не спирай.
Тобі ж казали - Лиш одного обирай,
А так розлука...
Отакі життєві перли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10783
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.01.2006
автор: Святослав Народный