Це ж гра!!!
Небесна є людина,
Що вертить нами,
Нашими ролями,
Немов ляльками.
Сплутаються нитки -
ріже...
Начхати на високі почуття
кожного з нас.
Всякчас надумає собі
І грає!
Що, скажете такого не буває?
А ні,
Десь високо літає
Хто долю творить.
Там у далені лиш крила видно...
З неба не помітиш,
І з землі далеко.
То може й той лелека,
А може й ворон...
Все ж нема різниці,
Коли в невідповідності душі
Тобі є роль.
І найгостріші спиці
вспині.
Ржавіють...
В гру не можна грати,
Ні виграти і ні програти -
Вона без правил.
Одного актора.
Лиш соло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10775
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.01.2006
автор: Святослав Народный