Я пам'ятаю перший досвід долі...
Нікому не потрібний, весь в лайні,
Розбитий в щент життям та долей
Не знаю де взялися сили у мені
І наче не тупак, багато знаю...
Та щось, колись, зломилось у житті
Одна з причин, гарна, руда тварюка,
І її посмішка, ще жевріе в душі.
О, Господи! Які у неї руки...
І очі, як дві зорі не земні.
Вона єдина хто могла з жінок
Розпалювати ті вогні в мені...
Та я був іграшкою, був лише розвага
Вона ж кохала владного царя...
А я і досі, коли ходжу в марах,
бачу її. Будь проклята! руда...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106298
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.12.2008
автор: Анн Марі