Я пам'ятаю молодість бурхливу
Нічну дорогу і Скажених Псів
Ми вижимали максимум з моторів
І кайф з екстримом душі наші грів
Я пам'ятаю, перший пав Скажений
На перевалі, він ввійшов в кульбіт...
Так зачаровано кохав свою гітару
І знав, що він, колись злетить з орбіт...
А другий, Янгол, мов стіла Перуна
Він мчався так, мов жив останій раз...
Зрадлива дівчина, горілка, трохи "пилу"
Зза повороту вилетів КАМАЗ...
А потім Ліший, на нічній дорозі
Зустрів три кулі, дві в свого коня...
В ніщо не вірив, був неначе камінь
Я певен, к янголам летить його душа...
В цій повісті моє ім'я останне
Я Пес, один, з небагатьох живий,
Але моя душа померла з ними.
В моїй руці, три чорні ланцюги...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106252
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.12.2008
автор: Анн Марі