*

Ми  вірили  в  долю,  плекали  надію
та  щастя  невпинне,  його  не  спинить,
і  все,  що  за  роки  ми  довго  ліпили
зруйновано  було  за  лічену  мить.
Не  було  благання  і  сварки  не  було,  
щось  наче  пропало,  нестало  чогось
та  розуму  було  в  нас  надто  замало,
це  все  зрозуміти  тоді  не  вдалось.

2000р.*

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103868
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.11.2008
автор: Плахов