Ти знову вносиш корективи
У нашу п’єсу про любов.
І я викрикую щосили,
Що ти усе руйнуєш знов.
Ти уже вкотре не чекаєш
На мою наступну фразу,
І ти мене не помічаєш,
А все разом говориш зразу.
Ти знов не чуєш мого ритму
У звичних віршах про любов.
А я беру тоненьку бритву
І руки заливає кров.
А ти не бачиш навіть цього.
Уже летить овацій лава.
А все ж було так загадково…
Ну звісно, це лише вистава.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103564
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.11.2008
автор: Альбіна Кузів