Ще тихо так, навколо ані звуку,
По вулицях твоїх бреду одна,
Тримаючи твій дух тонкий за руку,
Що навіває в серці почуття.
Я відчуваю шепіт твоїх звуків,
А інколи – політ думок твоїх.
Я бачу сльози після днів розлуки,
І розділяю сльози на двоїх.
Нога у ногу йдемо по асфальту,
Лиш ти і я і більше ні душі.
І в наших почуттях немає фальшу,
І в них немає місця для брехні.
Нам не потрібні пафосні тиради
У звичних буднях нашого життя.
У наших почуттях немає зради,
Тому у них немає й каяття.
Франкове місто, сповнене красою!
У дні печалі й роки забуття
Ми крокували порівно з тобою,
Вливаючись у стомлене життя.
Тобі я свою душу присвятила,
Тобі єдиному я серце віддала.
Так я, мабуть, ніколи не любила.
Франківськ, тобі присвячені слова!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103248
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.11.2008
автор: Альбіна Кузів