Востаннє на прощання

                                                   [i]«  Ще  мандрівка  рання  
                                                                   пахне  щовесни...»[/i]
                                                                                           Автоцитата  
                                   І
Кому  –  весна,  кому  –  війна,  
кому  –  свята,  кому  –  робота
не  до  крові,  але  до  поту...  
у  мене  –  ода  голосна,  
а  на  душі  найвища  нота.  
Не  каюся...  у  самоті
я  не  сумую  і  не  буду
у  цьому  повторяти  Будду.  
Часи  минули  золоті,  
але  найкращі  не  забуду.  

                                 ІІ
Неначе,  все  –  останній  раз.  
Та  вірую  у  Божу  ласку,  
ясних  небес  іконостас...  
одіну  невидимку-маску
і  мрією  у  давню  казку  
перенесе  мене  Пегас,  
де  ні  Олімпу,  ні  Парнасу,  
як  це  недавно  ще  було...  
сідаю  у  машину  часу  
і  під  синкопи  тулумбасу
уявно  їду  у  село.  

                                 ІІІ
Везу  нові  поези  Музі  
і,  має  бути,  не  мої  
почую  мрії,  а  її  
і,  може,  мов  калина  в  лузі,  
ще  не  зів’яли  давні  друзі.  
Або  побачу  ту,  що  знов
іде  у  маєві  обнов  
душею  юна...  але  інші  –
одна  одної  красивіші...  
і  кожна  пасія  –  любов,  
якої  не  було  раніше.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2024
автор: I.Teрен