Спадали пасма водоспадами на плечі,
Її погляд пробирав аж до мурах…
Поруч з нею… Не відчув він порожнечі,
Поряд з нею, він забув, що таке страх,
У її посмішці було магічне сяйво,
А голос заколисував тривоги,
Дививсь на неї й весь світ здавався зайвим,
Вона… Його найбільша перемога…
В її волоссі відбивався захід сонця
А в обіймах засинало синє небо,
Він прагнув жити з нею до кінця
Лиш в ній одній була його потреба …
Переливалась шкіра, наче шовком,
І мов би медом ті намазані вуста,
Не відчував себе самотнім диким вовком,
Його життя без неї - смуга. Чорна і пуста…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2024
автор: Вірсавія Стрельченко