Ти не дивись у дзеркала,
Коли позаду сімдесят,
То все зібрали жернова,
Мов той пониклий, весни сад.
Пелюсток сховка, при землі,
Не відродитися зерні,
Зіпріли часом, у пітьмі,
Кісточка снить, тож не одні,
Життя неначе карусель,
Гойда вітрець, мов на воді,
Кудись несеться корабель,
Досягти нових, світлий мрій.
Який же час, надасть життя,
Ще кілька кроків, обережних,
Та чи побачиш, майбуття,
Чи доля дасть, дні бентежні?
Тож до дзеркал, надій нема,
Хай що було, те відгуло,
Най закінчиться, лиш війна,
Щоб навкруги все розцвіло.
21.04 2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2024
автор: Ніна Незламна