Тривожать мою душу думки
-Не знаю, як жити без тебе?
Ти є мій Всесвіт , сонце , зірки
Моє світло і подих неба.
Ти - залишив в моїм серці слід
І душа від болю страждає.
Цвіте весна наливає плід
Брате, у ній тебе немає.
Ти - любив весну і пташки спів
Коли цвіте сад біля хати.
Малював диво казку без слів
І запалював вогник свята.
А ти тримав небо - отчий дім
Садив сад, сіяв пишні квіти.
Щоб затишно, гарно було в нім
І в моїй душі цвіло літо.
А Господь стільки таланту дав,
Мав чуйне серце ,добру душу.
Грав на акордеоні , співав...
Був щедрий, як ,батьківська груша .
Чекав мене з далеких доріг
І відкривав двері до хати.
На мої плечі впав важкий сніг
Бо втратила тебе, мій брате !
До краю літ понесу свій біль,
Що не врятувала від біди.
І сльоза сіє на рану сіль
І кажу ,тобі **прости, прости!**
Стоїть батьківська хата в журбі,
Так плачуть вікна слізьми - неба.
Закрив свої очі голубі
Душа плаче гірко - без тебе.
А Хвіртку закрито на замок
Я не можу до хати зайти.
Роблю востаннє ,як перший крок,-
Щоб в нашім раю тебе знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2024
автор: Чайківчанка