Може я прожила й небагато,
Цінувати умію життя,
Бо заклала тепло в серце мати,
Ще з малого-малого дитя.
І навчила лиш правдою жити,
Поважати родину свою,
Найдорожчих у світі любити,
Щирим серцем, як цінність святу.
Добрим словом підтримати в скруту,
Обіпертись на дружнє плече
І тепло прожене увесь смуток,
Бачиш, серце уже не пече.
Та дійшла не до всіх ця наука,
Серце мабуть не в кожного є,
Для одного людина - це мука,
А для іншого - просто святе.
Тож, якщо Вас спіткала хвилина,
У якій постраждала душа,
Нехай мудрість врятує родину,
В ній же істина зовсім проста:
Будьте мудрими, будьте щирими!
Лиш врятує любов і тепло
Та словами сердечно милими
Проженеться і смуток, і зло!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик