Ламає зубці корон
революцій тяжкий таран,
а потім іде терор,
а потім іде тиран,
а потім грядуть Війна,
Голод, Чума і Смерть, –
одвіку вона одна,
історії круговерть.
Ро́ки минуть, віки –
і на руїнах святинь
зійдуть слабкі ростки
вдумливих поколінь.
Полюблять вони любов,
в серцях збережуть тепло –
та поряд із ними знов
зростатиме чорне зло.
Соком їдких неправд
наллється отруйний плід,
і воєн кривавий град
ізнову сіктиме світ –
той мирний, прекрасний світ,
про який так мріяли ми!..
В розмаю сонячних літ
пам’ятай про холод зими
лютої…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2024
автор: Світлана Себастіані