КАЗКА
Біле мишеня
Перша частина
Знайомство
Не знало, де лихо спіткає
Та хто з нас те лихо чекає?
Мале мишеня біле-біле
Єдине з родини вціліле.
Розгублене…
«Як мені жити?
Хто зможе мене захистити?»
Шепоче про себе дрібнота
Ще трохи й здолає скорбота.
І скиглить ледь-ледь в сухолисті
Аж раптом, струснулось те місце.
Почав ґрунт поволі здійматись.
Не встигло миша і злякатись,
Як голос почуло із дірки —
То виліз кротяка із нірки:
— Хто плаче тут гірко та сумно?
Робити так вкрай нерозумно.
Почує хижак, що полює.
Із реви обід приготує.
— Це я?
— «Я» — це звір? Чи комаха?
Імʼя в тебе є, сіромахо?
Я кріт Опанас, я незрячий,
Та чую твій голос дитячий.
— А я мишеня, звати — Ойчик.
— Так ти не тутешній, мій хлопчик?
— Я біг із далекого краю
Як вижити в лісі не знаю.
— Потрібно в норі тобі жити.
Скажи, а чи вмієш ти рити?
— Не пробував я, та матуся
Казала мені, що навчуся.
— Не раджу! — почулося з неба —
Не рий, хлопче, це не для тебе.
Бо маєш біленьке ти хутро
І як сажотрус станеш хутко.
Задер кріт свій носик угору:
— Це хто встряв у нашу розмову?
Привіт, лепетухо Іванко,
Це Ойчик, знайомся панянко.
Озвалася білка руденька:
— Привіт мишенятко маленьке.
Почула про що у вас мова.
Не втрималась, вставила слово.
— То ти радиш білому чуду.
Триматись подалі від бруду?
— Готової нірки не має,
Хай краще дупло відшукає.
В дуплі ліпше з хутром біленьким
Або як у мене з руденьким.
Там сухо, безпечно, затишно,
Спокійно, мʼякенько та пишно.
— Пораду дам вірну єдину
Хай тягне на спині хатину.
Знайде мушлю десь підходящу.
Якщо він меткий, не ледащо.
Це, навіть скажу вам, практично
До того ж всього естетично.
— Хе-хе де ти равлик ховався?
Що тільки ось ось обізвався —
Іванка на гілці сміється.
Від сміху і кріт весь трясеться:
— Оце насмішив нас Тиміше,
На спині? Хатина? Це ж миша!
І дружно вони реготали:
Кріт, білка, і Ойчик і равлик.
Аж тут Опанас хмурить брови:
— Ну все, припинили розмови.
До речі, чи снідав ти хлопче?
— Ще ні — мовив злякано Ойчик, —
Матуся мене годувала,
Бо їжу вона здобувала.
А в лісі не був я ніколи.
Чи є тут спагеті чи роли?
Сир чедер, лаваш, запіканка?
Ковбаски, коржі чи вівсянка?
— Про, що мишеня це лепоче!
Боюсь зʼїсти нас він захоче! —
І равлик у мушлю сховався.
— Тиміше, дарма ти злякався,
Харчуються миші, як білки —
Іванка зіскочила з гілки:
— Візьми, підкріпись ось горішком,
Ти звикнеш, мине часу трішки.
Тут ягоди різні, грибочки,
Горішки, насіння, листочки.
Усім в лісі корму достатньо
Проблема, що ти в нас безхатько
Де будеш, мале, ночувати?
Потрібно знайти тобі хату.
Горішком миша те наїлось:
— Я вдячний — і в мить зашарілось, —
Я думав, що втратив надію.
Тут плакав, а тут вже радію.
— Якщо не зʼїси будем друзі —
І равлик почовгав на пузі.
— Бувай — Кріт поліз до тунелю.
І білка чкурнула в оселю
гукнувши, щоб був він обачний.
— Бувайте, я щиро вам вдячний.
Та й рушив шукати домівку,
Гніздо, а чи мушлю, чи нірку.
(далі буде…)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2024
автор: Зелений Гай