Відлуння (97)

Твій  голос  йде  відлунням  в    серці  мому,
ніби  у  храмі  знов  лунають  співи.
Поки  балакаєм,  не  відчуваю  втому,
мого  життя  тепер  ти  радісні  мотиви.

Твій  сміх,  ніби  наркотик  поглинає,
у  голові  пустій,  вже  водоспади.
І  час  біжить,  година  ще  минає,
серце  ламає  мозку  барикади.

Прекрасна  діва,  квіточка  весняна,
серед  ланів,  яскравіше  цвіла.
Тебе  знайшов,  душа  вже  ніби  п'яна,
слухаю  все,  що  б  не  розповіла.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2024
автор: Zak_Marko