***
Квіти майже померли у висхлій землі,
Просять "Пити!". Ніхто не дійде до вікна.
Тишу довгу покришить на миті малі,
Час безлюддя у домі, де спокій сконав.
***
Ходять містом чужинці з далеких країв,
Пустоокі істоти, незвана орда.
Наче шершнів на вулик їх цар нароїв.
Дух москальського війська, лихого труда.
***
Руки псів-окупантів відчинять житло,
По шухлядах занишпорять - здобич знайти
Для самиць - подарунки, якщо повезло.
Не поллють квіточок лаптеногіі хорти.
***
Поливальники квітів з торбинами йдуть
Сон тяжкий не скінчиться : вагони, міста.
"Де нам жити і як?" - понівечена суть
Всіх доріг, що від дому ведуть неспроста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2024
автор: Олесь Ефіменко