Весна і війна – ці слова не дотичні.
Весна – це трава, це листочки, це цвіт.
Це промені сонця – палкі, феєричні,
Це спів солов’я і лелеки політ.
Це – поле розоране, в полі – картопля.
Це погляд, диво́вижі повен, з-під брів.
Це крики дітей, їхнє гайда і оп-ля
У дні вихідні під будинком в дворі.
Війна... – це розруха, це смерті та рани,
Це гул літаків і ворожих ракет,
В реалі вогонь, не на телеекрані,
Це зустріч з агресією тет-а-тет.
Це спалені ниви і луг із дірками.
Це села безлюдні, міста без домів.
Це сльози дитини і стогони мами.
Сигнали тривоги і сховки в землі.
Навіщо ці жахи?! Навіщо ці болі,
Цей шлях, який тягне планету до дна?!
Чому в миру сили непевні і кволі?
Весна. Квіти. Трави. Лелеки. Війна….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)