Присвята
Родився Обаль у маленькому селі,
Якого зараз не знайти уже на карті.
Трудився ревно, жив достойно на землі,
Стояв у вправності мистецькій він на варті.
Понад сімсот робіт художник залишив,
Коли з життя пішов на вічний відпочинок.
Він живописив, ксилографії робив,
Ліногравюри – все з любов’ю й чин по чину.
Важких сходин в житті багато подолав.
Шість літ у таборі провів – у Казахстані,
Радянський уряд йому зраду приписав.
Донька й племінниці теж їли хліб в засланні.
Не плакав Обаль, жив, як міг, і віру пив.
Не втратив людяність і дар, що мав від Бога.
Любив красу природи і красу творив,
Хоч в серці біль носив він через смерть небоги.
Жив у Стрию, мистецтво дітям викладав,
Звідти його на заслання й етапували.
В Стрий повернувся, хоч там дому вже не мав –
Його партійному прислужнику віддали.
Згодом вселився у будинок з двох кімнат.
У ньому з жінкою жив й рідною донькою.
Не був ніколи Обаль грошолюбству брат.
Коли творив, Господь водив його рукою.
Учився в Кракові, у світі знаним був.
Любив дітей і квіти, зосібна, іриси.
Був оптимістом, жарти сипав у добу,
Світло в очах носив, мав позитивні риси.
В його пейзажах хмара шлях ногами б’є.
В його портретах душі голі, без забрала.
Роботи Обаля в музеях різних є.
І у Стрию, де жив найдовше, їх чимало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)