Ой у гаю.

Ой  у  гаю,  ой  у  гаю
Було  чутно  солов’я,  
Шепотів  козак-Кохаю,
Не  віддам,  навік  моя.  

Ой  у  гаю,  ой  у  гаю  
Срібний  місяць  освітив,  
Хто  кохання  не  пізнає,  
То  вважайте  і  не  жив.  

Сміх  дівочий,  як  струмочок,  
В  темнім  гаї  пролунав.
Немов  зорі,  карі  очі,  
В  них  козак  мов  потопав.

Завтра  їде  на  війноньку,  
А  вона  ж  проте  не  зна,  
Розчесала  голівоньку,  
Цілувала  у  вуста.

Ой  у  гаю,  ой  у  гаю,  
Соловей  під  ранок  стих.  
Із  словами-Я  кохаю!
Сльози  капали  до  ніг.

Чує  серденько  розлуку
 І  у  грудях  тріпотить:
-Я  чекати  тебе  буду!  
Гай  у  росах  весь  блищить.

Ой  у  гаю,  ой  у  гаю  
Ви  зустрінетеся  знов,
Між  дерев  луна  лунає:  
-Ти  чекала,  я  прийшов!  

Але  поки  ми  в  розлуці,  
Соловейко,  брате  мій,
Ти  співай  моїй  подру́зі,  
Її  серденько  зігрій.

Ой  у  гаю,  ой  у  гаю  
Соловей  пісні  співа,  
Як  козак  дівча  кохає,
А  вона  його  чека.

10.04.24р.  Олександр  Степан.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2024
автор: Степан Олександр