На втіху ворогу ми всі живемо в паралельних вимірах і йдемо різнобіжними світами
Хтось час проводить в розкоші, розвагах, втіхах чи балах…
А хтось живе в землянках і окопах поруч з брудом, страхом й втомою роками
У когось нові речі і за графіком поточні справи, а в когось – рани, смерть і сум за рідними в очах...
Хтось мирно собі спить... А потім розважається, мандрує, досягає успіхів, кохає…
Хтось за свободу жертвує добробутом сім’ї, здоров’ям, статками, життям...
У когось склалося життя... Щасливий хтось... А хтось – від розпачу утрат усердно молиться й щодня ридає
Когось бентежить лише вигляд пікселя… Хтось марить про повернення додому й відчуває біль душевних і фізичних травм
Хтось викладає у мережі фото й відео щасливого життя і розкошує часом за горнятком кави…
А чиюсь душу понесуть на крилах в Вирій на світанку журавлі…
Хтось прагне затишку, комфорту, хтось – свободи, дрібку визнання й хоча би жменю слави
Когось турбують на сьогодні чи робочий тиждень плани... Хтось прикипів назавжди соняхом до рідної землі…
Отак й живем... На перехресті доль... Доріг... Світів... Обов’язків, бажань із зовсім протилежними чуттями…
І поклоняємося різним цінностям, пророкам, їх ідеям, ідолам й богам
Хтось вернеться колись додому із добра торбами... Хтось з ранами, а хтось лише з червоно-чорними й блакитно-жовтими свободи прапорами
Героєм… З честю… На щиті, спокутавши помилки і гріхи народно-генетичних плям
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2024
автор: ARSEN ZVENYHORA