Моя сусідка собі папугу
Разом з кліткою купила,
Позолочену ту клітку
Аж до стелі причепила.
А папуга, мов сказився,
Не змовкає ні на мить.
Так шалено репетує,
Що аж клітка деренчить.
Поглядала кішка сіра,
Що у неї теж жила:
"А мені б отак кричати,
Ти б, звичайно не дала.
Коли я буває нявкну,
Лиш подам свій голосок,
Ти до мене: Геть за двері,
Ще й в руках твоїх ціпок.
"Не рівняйся ти зі мною,-
Відповів папуга їй.
Хто ж ломакою дозволить
Бить по клітці золотій?"
Ще чимало є на світі
З привілеями папуг.
Дров буває наламає,-
І не спікся, й не попух,
Ні пір"їночки не втратив,-
А ви знаєте чому?
Дуже високо забрався
Я нічого йому не зроблю!
,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2024
автор: геометрія